Двоязичність і дволичність

Здається, що таке рідна мова? Чим вона ліпша для мене від усякої іншої і що мені вадить при нагоді заміняти її на всяку іншу? Практик, утилітарист, не надумуючися ані хвилини, скаже: пусте пи­тання! Мова – спосіб комунікації людей з людьми, і, маючи до вибору, я беру ту, яка дає мені можність комунікуватися з більшим числом людей. А тим часом якась таємна сила в людській природі каже: «Pardon, ти не маєш до вибору; в якій мові вродився і виховався, тої без окалічення своєї душі не можеш покинути, так як не можеш замі­нятися з ким іншим своєю шкірою». І чим вища, тонша, субтельнійша організація чоловіка, тим тяжче дається і страшніше карається йому така переміна. Візьміть для прикладу двох геніяльних українців - Гоголя і Шевченка. Як безмірно корисніші були обставини, серед яких писав Гоголь, у порівнянні до тих, серед яких пройшло бурлацьке та невільницьке життя Шевченка! А в їх духовій діяльності що бачимо? У Гоголя прудкий хід на недосяжні височини артизму, та на тих височинах заворот голови, внутрішнє роздвоєння, чорні сумніви і упадок у дебрі містицизму; а у Шев­ченка рівну, ясну дорогу все вгору та вгору, все на вищі, світліші височини, до таких гармонійних акордів гуманної євангелії, як «Марія». Які були причини такого кінця Гоголевої кар’єри, різні різно пояснюють, та все-таки серед тих причин важне місце займають відчуження геніального українця від рідної мови та його болюча внутрішня трагедія…

Іван Франко

Звертаюся до очільників держави, депутатів Верховної Ради України, службовців різних рангів, досвідчених і скороспілих політиків, громадських діячів, журналістів-просвітників та маніпуляторів, до всіх громадян України – молодих і статечних: будь ласка, прочитайте уважно цей уривок тексту Івана Франка з праці «Двоязичність і дволичність». Прочитали? Усвідомлюєте, що цілеспрямоване нав’язування в Україні «двоязичності» (двомовності) призводить до цинічної «дволичності», тобто морально-духовної хвороби – мовної шизофренії 

(Ю. Шевчук) ?!

    Невже Ви, захисники Закону «Про засади державної мовної політики» антиукраїнців Кивалова-Колесніченка, безпардонні нав’язувачі двомовності на телеканалах «Інтер», «News One», «112 Україна», «Прямий» та інших свідомо чи підсвідомо підспівуєте Жанні Бичевській: « У нас с врагом окончена дискуссия, // Мы вновь воспрянем, к подвигам горя. // Россия, Украина, Белоруссия – // Племен славянских три богатыря».

   Так званий «російський богатир» вдерся в Україну, щоби відродити Московську Імперію з новітнім царем Путіним. (Читайте статтю «Брат» із сокирою за поясом» професора Олега Гриніва у «Літературній Україні» за 17 серпня 2017 року.)

     Восьмого вересня дебютувала з програмою «Народ ПРОТИ» (ZIK) Наталія Влащенко. Хто дивився, то, мабуть, помітив, що ця передача є гіршою копією телепрограм Савіка Шустера, які не сприяли об'єднанню українського суспільства, а навпаки – засівали непорозуміння, ворожість. Яка стратегічна мета програми «Народ ПРОТИ» - розбудова української України, чи формування в українців особливої форми російської свідомості? З надривних виступів Богословської, Бужанського та деяких інших учасників передачі випливає, що вони підтримують відчуження  від української мови, а це рано чи пізно призводить до трагедії. Яскравим прикладом є геніальний українець Микола Гоголь.

     Російсько-українська двомовність в Україні – це витончене осквернення Богом даної української землі, українців. Письменник Вадим Пепа закликає почути Тараса Шевченка: «Чи буде правда меж людьми ? // Повинна буть, бо сонце стане // І осквернену землю спалить». Суть правди за Тарасом Шевченком полягає не в тому, щоби національні меншини в Україні: болгари, греки, євреї, поляки, росіяни, румуни, угорці та десятки інших зреклися своєї мови, культури й асимілювалися. Навпаки – нехай розвивають свої мови та культури для самозбереження і  розмаїття світу, але не зазіхають на українську мову і культуру, а сприяють її утвердженню в усіх клітинах українського державного і суспільного організму, в усіх теле - і радіоорганізаціях. Саме за таких умов світ правди засвітить між людьми, політична нація в Україні може створитися на засадах повсюдного функціонування української мови і культури,  тобто на принципі україноцентризму. Такий гуманістичний підхід до розвитку українського суспільства є надійною охороною від будь-яких морально-психологічних загроз і збочень, від повторення гоголівської трагедії.