Сучасні
політико-ідеологічні процеси, насамперед інформаційна і військова агресія
Російської Федерації проти України загострили дискусію про історію формування
української державності. Багато істориків колись і тепер посилаються лише на
«Повість минулих літ» (Повість временних літ) - перше літописне
зведення княжої давньоукраїнської держави Русь, укладене Нестором Літописцем у
Києві в ХІ – на початку ХІІ ст. У цьому документі під 852 роком зафіксоване
повідомлення: «В літо 6360 (852), індикта 15, коли почав царювати Михайло,
почала називатися Руська земля».
Новітні дослідники Львівського
національного університету імені Івана Франка, зокрема доктор юридичних наук,
професор Ігор Бойко у статті «До питання про заснування Української держави» та
кандидат історичних наук, доцент Ольга Щодра у науковій розвідці «Коли і де
виникла Русь: проблеми початкового етапу формування Української державности»,
які опубліковані у Віснику Наукового Товариства імені Шевченка (2017, число
58), залучивши зарубіжні джерела (візантійські, арабські та
західноєвропейські), обґрунтували, що Русь (Київська Русь) вже була відома на
міжнародній арені у 838 році.
Доцент Ольга Щодра та професор Ігор
Бойко привернули увагу до багатьох джерел. Серед них й такі. Арабський автор
Ібн Хардадбех у праці «Книга шляхів і країн», написаній не пізніше 840 р.,
розповідав про участь русів у міжнародній торгівлі. Він, зокрема, зазначав, що
руси доставляли хутра у Візантію і платили за це десятину імператорові та в
арабські країни через Хазарію, за що сплачували десятину хазарському володарю.
Автор фракської (Бертинської) хроніки
єпископ Пруденцій повідомляв, що після відвідин посольством русів Візантії у
838 р., метою якого могло бути укладення з імперією торговельної угоди,
наступного, 839, року, руські посли прибули в Інгельгейм до короля франків
Людовіка Благочестивого.
«Баварський географ» -
західноєвропейське джерело ІХ ст. – свідчить, що руси в середині ІХ ст.
господарювали у Центрально-Східній Європі, вони були головним незалежним
народом на землях між хазарами й уграми.
Під «Руською землею або «Руссю»
(давньоукраїнською державо) розуміли територію Середнього Подніпров’я,
визначену містами Київ – Чернігів – Переяслав (землі полян, деревлян, сіверян).
«Тільки до цих земель і міст вживали термін «Русь». Ні Новгородська земля, ні
Суздальська (як і решта приєднаних до Києва земель), на думку сучасників, Руссю
не були», -
наголошує Ігор Бойко. У першому Новгородському літописі можна прочитати про
поїздки новгородців «у Русь» (тобто в Київ, Чернігів або Переяслав). Так само
«в Русь» їздили із Ростова, Суздаля.
Ольга
Щодра слушно підкреслює, що «новітні спроби довести північне походження назви
«Русь», як і версія початкової північної Руси, з якою вони безпосередньо
пов’язані, не мають переконливих аргументів». Отже, на 838 рік уже повноцінно
існувала високо розвинута, як для того часу, рання українська держава Русь –
Україна. Роси, русини, українці – це історичні етноніми одного народу, мовою
якого є українська, яка відома ще з VII ст. Треба знати, що не було однієї
давньоруської мови, як це нав’язували і нав’язують маніпулятори
загальноросійської єдності. Справжніми спадкоємцями Київської Руси стала
Галицько-Волинська Русь, а не протомосковське Владимиро-Суздальське князівство.
Володимир
Великий хрестив не моксельців=московитів=росіян, не Росію, бо її на світі
ще не було, а Русь, тобто русичів. У ІХ-ХІІ ст. не існувало російського народу
(великоросів). На заліській території (нинішня територія північної Росії) жили
угро-фінські племена (мурома, меря, весь, мещера, мокша, жарова та ін.). Їх
називали народом моксель, який згодом став основою московитів=великоросів. Із
слов’янських племен (поляни, деревляни,
сіверяни, дуліби, тиверці та ін.) в історичному розвитку утворився український
народ. Отже, русини=українці та московити=росіяни не одного роду-племені, це –
різні етноси, і спадкоємницею Руси (Київської Руси) є Україна, а не
Московія=Росія. Але
як сусідам - треба
жити у злагоді, порозумінні та мирі. Мир між Україною і Російською Федерацією
залежить тільки від росіян та європейської і світової спільноти.
У 2018 р.
виповнюється 1180 років давньоукраїнській державі Русь, яка вже на 838 рік була
широко відома на міжнародній арені. З-понад 1180-річною історією Українська
держава входить до найстаріших держав Європи. Логічно, що цю визначну дату
потрібно якнайширше, урочисто відзначати на державному рівні, а для засобів
масової інформації – це невичерпне джерело інтелектуально-естетичних,
морально-духовних, національно-патріотичних публікацій, телевізійних і
радіопередач. Чи усвідомлюють велич 1180-річної історії Руси-України очільники
держави, політики, депутати Верховної Ради, інтелектуально-культурні,
громадські діячі, журналісти?! Нехай правдива, морально-національна історична
пам’ять запанує у душі кожного громадянина України!
Коментарі
Дописати коментар